Велика кількість досліджень показало, що рослинні стерини мають певне значення в зниженні захворюваності чоловічої гіпертрофії передміхурової системи.
Класичні дослідження, такі як Berges et al. (1995), провели інтервенційне дослідження на 200 пацієнтах з доброякісною гіпертрофією передміхурої передміхурої системи. Результати показали, що після 6 місяців прийому добавок з β-ситостеролом експериментальна група була або від максимальної швидкості сечовипускання, залишкового виходу сечі, або симптомів Значення оцінки та інші аспекти краще, ніж контрольна група (P<0.01), and="" the="" effect="" can="" last="" for="" at="" least="" 18="" months.="" many="" other="" population="" studies="" have="" reached="" similar="" conclusions="" (berges="" et="" a1.,="">
Епідеміологічні дослідження показали, що дієтичне споживання рослинних стеринів негативно корелює з захворюваністю на рак передміхурової залози, рак яєчників і рак шлунка. Результати досліджень McCann et al. (2003) показали, що дієтичне споживання β-ситостеролу (478-861 мг/д), кампестеролу (26-32 мг/д) тастигмастерол(> 23 мг/д) і виникнення раку яєчників Негативна кореляція. De et al. (2000) провів дослідження на уругвайців і виявив, що споживання рослинних стеринів негативно корелювало з захворюваністю на рак шлунка.
Деякі вчені припустили, що фітостероли можуть мати антиоксидантні функції. Наприклад, в окисленому розчині метиллінолету антиоксидантною дією різних фітостеролів від високого до низького є камбестерол>β-ситостерол>стигмастерол (Normen et al., 2001).
Останні дослідження також показують, що стигмастерол має ефект гальмування утворення прозапальних речовин і прискорення їх деградації. (Габай та ін., 2010).